Олександр Ройтбурд відкрив у Львові виставку «Хроніки чумного року»

%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80-%d1%80%d0%be%d0%b9%d1%82%d0%b1%d1%83%d1%80%d0%b4-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b2-%d1%83-%d0%bb%d1%8c%d0%b2%d0%be%d0%b2%d1%96-%d0%b2-2

«Хроніки чумного року» — це реакція Олександра Ройтбурда на пандемію та карантинні обмеження, а також рефлексії на найсвіжіші події в Україні. Виставку автор привіз у Львів після показу у Луцьку. Вона триватиме до кінця літа у залах майбутнього Музею модернізму Львівської галереї мистецтв.

Експозиція починається з натюрмортів, бо такий набір побутових речей люди бачили під час пандемії, коли були зачинені у власних квартирах. За словами Олександра Ройтбурда, одним із поштовхів для його проекту стали обмеження звичного способу життя під час карантину.

«Окрім того, був і другий поштовх для цього проекту: це безсилля людства перед хворобою, епідемією, воно нагадало якісь жахи Середньовіччя. І третє, що з цього ж витікає, — це криза просвітницького проекту і таке нове середньовіччя, яке наповзає на нас, вже зовсім інше, таке діджиталізоване, глобалізоване», — розповів Олександр Ройтбурд.

Пан Ройтбурд не відмовив собі у задоволенні покепкувати у творчості зі скандалів, які супроводжували художника. «Джоконда» Леонарда да Вінчі без обличчя стала реакцією на депутатів Одеської облради, які звільнили Ройтбурда з посади директора Одеського художнього музею.

«Вони стверджували, що я хочу підмінити картини копіями і оригінали продати. І тоді я почав робити такий напівжартівливий проект. У дуже такій спрощеній стилістиці, яка відсилає до Малевича. Я зробив варіації відомих шедеврів Одеського музею і сказав: ось копії. А далі намалював репліки на да Вінчі, Караваджо, Веласкеса, Рембрандта», — пояснив художник.

Цей митець полюбляє брати класичні сюжети і переомислювати їх. Тому його творчість інтелектуальна і глядач мусить мати багаж знань, щоб розуміти, про що йдеться або інтуїтивно впізнавати у сюжетах часом навіть сучасні події в Україні.

«Оці образи реваншистів, двірцевих переворотів, коли Україна під час війни, коли темні конячки вискакують знов на арену і роблять свою брудну справу. Ройтбурд дуже тонко про це говорить. І якщо в 90-ті роки його творчість сприймалася як цинічна іронія, то сьогодні Ройтбурд дуже такий голосний струшувач свідомості», — розповів куратор майбутнього Музею модернізму Богдан Мисюга.

Виставка триватиме до кінця літа у залах Музею модернізму Галереї мистецтв, що позаду Палацу Потоцьких.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter